Краматорська ЗОШ № 33 — «Екологічними стежками рідної України»

Краматорська ЗОШ № 33
0

Краматорська ЗОШ № 33
  • Рейтинг: 0
  • Останній візит: 4 місяця назад
  • Регистрация: 5 місяців назад

Анкета

Місто:
Краматорск

Контакты

О себе

Наша школа – це сучасний навчальний заклад, в якому створено оптимальні умови для навчання, розвитку дітей. Ми не зупиняємось на досягнутому і знаходимось в постійному пошуку.

Стена пользователя

Загрузка...
4 місяця назад
#
Наша школа – це сучасний навчальний заклад, в якому створено оптимальні умови для навчання, розвитку дітей.
Обраний нами шлях забезпечення особистісно орієнтованої освіти ґрунтується на принципах науковості, гуманізації, послідовності і доцільності. Ми не зупиняємось на досягнутому і знаходимось в постійному пошуку.
Загрузка...
5 місяців назад
#
Пригоди Синички
Яковенко Валерія, учениця 7 класу Краматорської ЗОШ І-ІІІ ст. № 33
Керівник Лісутіна В.П., вчитель російської мови та зарубіжної літератури

Маленька Синичка народилася лише цієї весни, і їй все було цікаво: і квіти, біля яких літали бджілки, і дерева, на гілках яких було зручно сидіти та цвірінькати, і дивні двоногі створіння, які не мали крилець, ходили по землі, розмахували руками та гучно цвірінькали на незрозумілій пташці мові. Так весело було жити!
Але одного разу, прокинувшись вранці, Синичка побачила, що листя на деревах стало жовтим та червоним. Лише ялинки не змінили кольору. Та це Синичці сподобалося – світ став набагато яскравішим. І вона не розуміла, чого сумують старі Синиці, чого вони чекають з таким острахом.
Пройшов деякий час, і землю вкрило білою ковдрою. Побачивши сніг, Синичка знову зраділа – так хороше, так гарно було навколо. Перелітала з дерева на дерево, намагаючись крильцем торкнутися гілочки, щоб посипався пухкий сніг, і ловила його дзьобиком. Яка краса!
Та ось пташка зголодніла і захотіла поснідати. Полетіла в одне звичне місце, потім в інше — але нічого не знайшла! Все було вкрите снігом, і жодної зернинки не видно. Врешті решт знайшла у полі край селища декілька неприбраних колосків і трішки перехопила. Трішки – бо багато птахів зграйками літали у пошуках їжі, і на ці колоски знайшлося безліч охочих. Зрозуміла тоді Синичка сум старших Синиць. Але у неї було дуже сильне бажання жити. Вона почала облітати селище у пошуках місць, де можна знайти бодай зернятко. Долетіла до залізниці, що проходила посеред селища. Аж раптом почула спочатку тихий дзвін, а потім звучний звук потяга. Ледь сердечко не вискочило! Перелякана пташка летіла, куди крила несли, не бачачи дороги, доки не вдарилася в стовбур дерева. Отямившись, вона побачила поблизу кількох тих дивних двоногих створінь, які частенько проходили повз лісу, де народилася Синичка. Зібравши останні сили, пташка злетіла на дерево і нарешті відчула себе в безпеці. Але ще краще вона б себе відчула, якби почула розмову тих людей (а то були учні 7 класу Катя, Олександра, Ярослав та Кароліна):
— Бідна пташка! Я думала, що вона померла.
— Я також… Ця синичка виявилася живою, але чи надовго? Снігом засипало всі місця, де птахи могли знайти собі поживу. А при сильних морозах та відсутності поживи вони довго не протягнуть.
— Так, а чого це ви, дівчата, нюні розпустили? Хіба ми якісь недолугі? Лише нещодавно вчителька розповідала нам як потрібно лікувати птахів взимку. Давайте всі разом їм допомагати: ми, хлопці, зробимо шпаківні та годівнички, а ви, дівчатка, принесете зерна. Та й інших учнів нашої школи залучимо.
— Дійсно, Ярославе, краще діяти, ніж бідкатися!
Уже наступного дня серед дерев, що росли навколо школи, висіли годівнички з різноманітним кормом, а до стовбурів були прикріплені шпаківні. У Синички, що так настраждалася, знову з’явилася надія. Тепер уже не такими дивними були ті безкрилі створіння, що раніше лякали її. А одну дівчинку, Катрусю, вона виділяла з поміж інших, бо частенько дівчинка приносила шматочок сала на мотузці і чіпляла поблизу нового житла Синички.
Життя знову прекрасне!
PS. До речі, у Синички дуже швидко знайшлася весела компанія, навіть старші Синиці переселилися ближче до школи і уже не були такими сумними – у них також з’явилася надія.
Загрузка...