Ужанський НПП: історія створення, природні особливості.

Ужанський НПП: історія створення, природні особливості.

У межах сучасної території парку створення природоохоронних об’єктів розпочалося ще на початку минулого століття. У 1908р з метою збереження пралісових букових та яворово-букових угруповань у верхів’ях р. Стужичанка Міністерством сільського і лісового господарства Австро-Угорської імперії був створений один з перших в Карпатах лісовий резерват «Стужиця» на площі 331,8 га, а у верхів’ях р. Уж – лісовий резерват «Тиха» площею 14,9 га. Коли Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини (1919-1938 рр.), за ініціативи відомого чеського геоботаніка-лісівника А.Златніка, площа резервату «Стужиця» була розширена до 560 га, а резервату «Тихий» — до 110 га. На горі Явірник був створений однойменний резерват площею 130 га. У 1974 році за підтримки Державного комітету охорони природи Української РСР створений лісовий ландшафтний заказник «Стужиця» республіканського значення на площі 2542 га. У квітні 1995 року на його базі створений регіональний ландшафтний парк «Стужиця», а 27 вересня 1999 року Указом Президента України — Ужанський національний природний парк на площі 39159,3 га. В 1999 році парк увійшов до складу Міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати», а з 2009 року є членом федерації Європарк.

В межах території парку розташовано два тектонічних покриви складчастих флішевих Карпат: Дуклянський та Кросненський. Більша частина території розташована в межах Дуклянської тектонічної зони, що відрізняється більшою лускуватістю і чисельними виходами на денну поверхню нижньокрейдових та особливо – верхньокрейдових відкладів, що певною мірою свідчить про припіднятість в її межах підфлішевого фундаменту. Рельєф території різноманітний, представлений серією хребтів переважно південно-східного спрямування, окремими вершинами середньовисотних гір, а також долиною р. Уж та долинами її притоків. Найвищі гірські вершини парку: г. Кінчик Буковський (1251 м н.р.м.), г. Кременець (1221 м н.р.м.), г. Черемха (1130,7 м н.р.м.), г. Плішка (1066 м н.р.м.), г. Красія (1036 м н.р.м.), г. Стінка (1019 м н.р.м.), г. Ополонок (1028 м н.р.м.), Явірник (1017 м н.р.м.), г. Студниця (1033,2 м н.р.м.).

Клімат на території Ужанського національного природного парку зумовлений його розташуванням в південно-західній підобласті атлантико-континентальної кліматичної області помірного поясу, в низькогірній зоні помірного відносно вологого клімату. Абсолютні максимуми температури найчастіше бувають у липні-серпні і становлять +34˚С — +37˚С. Абсолютні мінімуми температури припадають на січень-лютий і характеризуються показниками — 28˚С — -32˚С. Середньорічна кількість опадів становить 856-909 мм. Для району характерні затяжні дощі, рідше – зливові. Середня висота снігового покриву у регіоні становить 35 см., що сприяє розвитку зимових видів відпочинку. В селах Стужиця, Кострино, Сіль, Ужок є джерела мінеральних вод, що мають лікувальні властивості і здавна використовувались місцевим населення для оздоровлення.

Природні умови парку сприяють формуванню своєрідної і багатої флори, фауни і рослинності, краса величі і первинності яких вражає. На території парку виділено наступні висотні рослинні пояси:

1.Висотний пояс букових лісів. Букові ліси є найбільш характерними у Східних Бескидах. Вони поширені в межах висот 350-1100 м н.р.м. у помірній і прохолодній гумідній кліматичних зонах. Характерними кліматичними домішками в цьому поясі є граб звичайний, клен-явір, клен гостролистий, в’яз гірський, на верхній межі лісу трапляється горобина звичайна. У трав’яному покриві поширені: живокіст шишкуватий, печіночниця звичайна, зірочник гайовий і ін.

2. Висотний пояс ялицево-букових та буково-ялицевих лісів. Сформований у межах висот 700-900 м н.р.м. На відміну від попереднього поясу тут значно менша частка клена-явора, в’яза гірського та інших листяних. Характерними видами трав’яного покриву є підмаренник круглолистий, квасениця, чорниця і ін..

3. Диз’юнктивний висотний пояс вільхи зеленої. У даний період фітоценози вільхи зеленої мають фрагментарне поширення на гірських масивах – г.Равки, г.Кременця, г.Розсипанця (1200-1300 м н.р.м.).

4. Висотний пояс субальпійських лук. У висотному поясі субальпійських лук налічується близько 30 видів рослин. До найцікавіших із них належать щавель альпійський, порічки карпатські, зніт альпійський,, аденостилес сіролистий і ін..

Особливістю букових лісів парку є те що тут збереглись пралісові екосистеми, які у 2007 р. ввійшли до Світової природної спадщини ЮНЕСКО – номінація «Букові праліси Карпат», а в 2011 році ця номінація була розширена за рахунок включення до неї природних лісів Німеччини і отримала назву „Букові праліси Карпат і старовікові ліси Німеччини”. В пралісових екосистемах Ужанського НПП проведено багато наукових досліджень починаючи ще з 30 х років (А.Златнік, А.Гілітцер), але і в сьогоденні праліси Ужанщини не перестають дивувати та приваблювати науковців різних галузей (ботаніка, лісівництво, фітоценологія, зоологія, біогеграфія та ін.), оскільки містять в собі неабиякий науковий потенціал. Букові праліси, які знаходяться під охороною в Ужанському НПП є оригінальними за ценотичною та фітогеографічною структурою, рідкісними в цілому для Центральної Європи.

Загалом флора території національного парку налічує близько 1500 видів рослин:

922 види судинних рослин, із них 52 види рослин, в тому числі, 23 види орхідних, занесено до Червоної книги України. На особливу увагу заслуговують південно-східнокарпатські ендемічні види, які зростають лише в Південних і Східних Карпатах і далі на захід не поширюються. Це, зокрема, такі види, як смілка сумнівна, жовтець карпатський, бузок східнокарпатський, фітеума Вагнера. На території парку має поширення також західнокарпатський ендем — грястиця словацька. Загалом тут відмічено зростання 22 ендемічних видів рослин. У флорі парку зберігся і ряд третинних видів. Це — лунарія оживаюча, листовик сколопендровий, цибуля ведмежа, астранція велика та інші;

312 види лишайників;

143 види мохоподібних;

164 види водоростей;

66 видів грибів.

Фауна. Тваринний світ території національного парку є типовим для Східних Карпат. Для його лісових екосистем характерними є такі види як олень карпатський, козуля, кабан, борсук, ласка, куниця лісова, заєць-русак, лисиця та ін. На території парку мешкають 80 видів тварин занесених до Червоної книги України, 25 видів занесених до Європейського червоного списку та 185 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Орнітофауна національного парку налічує 114 видів. Тут поширені сокіл-сапсан, сова сіра, вухата, 8 видів дятлів, 7 видів синиць і багато інших. Із рідкісних видів птахів слід відмітити лелеку чорного, голуб-синяк, дятел трипалий, підорлика малого, сову довгохвосту.

У річці Уж та гірських потоках парку водяться форель та харіус, марена звичайна і балканська, линь річковий.

Багатою і різноманітною є на території парку фауна безхребетних. Тільки денних і нічних метеликів загалом на сьогодні виявлено 727 видів. Тут можна зустріти рідкісних видів комах: махаона, немозину, сатурнію руду, ведмедицю велику, плоскотівку червону, вусачаальпійського та мускусного, курдулегастерів.

10:23
Нет комментариев. Ваш будет первым!