Додаток 4

Тип статьи:
Авторская
Источник:

Міністерство освіти і науки України Комунальний позашкільний навчальний заклад «Донецька обласна Мала академія наук учнівської молоді»

ВІДДІЛЕНЯ: Наук про Землю

СЕКЦІЯ: Географія та ландшафтознавство

Урбанізаційні ландшафти м. Костянтинівки

Роботу виконала: Зінова Анна Ігорівна, учениця 10 – А класу Костянтинівської загальноосвітньої школи I – III ступенів №3.

Науковий керівник: Шкурідіна Олена Василівна, вчитель Костянтинівської загальноосвітньої школи I – III ступенів №3.

Костянтинівка – 2016

ТЕЗИ

Ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах, і є ресурсом для економічної діяльності. Ландшафт сприяє формуванню місцевих культур, він є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності. Його охорона, планування і управління ним можуть сприяти створенню робочих місць. Людина створює місто і живе в міському урбанізованому середовищі.

Місто з самої першої появи руйнує природний ландшафт, вносячи зміни в його природну структуру. Міські ландшафти — ландшафт міського середовища, що складається з взаємодіючих природних та антропогенних компонентів, що формується під впливом природних процесів або діяльності людини, а також створений людиною для забезпечення його соціальних потреб і не володіє властивостями природних об'єктів».

Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо

Людина прагне відновити і зберегти в місті природні компоненти ландшафту найліпше поєднавши їх з антропогенними, щоб зберегти систему –Місто, та забезпечити собі сприятливі умови середовища для свого існування. Отже, потреби людини сформували не лише різномаїття ландшафтів урбанізованих територій, а й впливають на розвиток цих ландшафтів.

Мета дослідження: 1) На підставі теоретичного аналізу наукової, історичної, методичної літератури з ландшафту виявити ключові поняття і сформулювати визначення «антропогенний», «міський ландшафт». 2) Визначити класифікацію об’єктів і стилів міського ландшафту. 3) Дослідити історію зародження і розвитку антропогенного і міського ландшафту м. Костянтинівки.

ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………. …..4

Розділ І. ПОНЯТТЯ «АНТРОПОГЕННИЙ ЛАНДШАФТ»…………...

1.1. Походження «антропогенних ландшафтів»……………………..

1.2.Класифікація антропогенних ландшафтів………………………..

1.3.Міські ландшафти…………………………………………………

Розділ ІІ. МІСЬКІЙ ЛАНДШАФТ М.КОСТЯНТИНІВКИ…………...

2.1.Загальна характеристика урбанізаційних ландшафтів міста...….

2.2.Екологічний стан урбанізованого ландшафту…………………………… 2.3. Вплив на здоров’я людини ……………………………………….22

ВИСНОВОК…………………………………………………………........

СПИСОК ВІКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………

ВСТУП

Наш час характеризується бурхливим розвитком міст і загостренням проблем, пов'язаних з взаємовідношенням природи і суспільства. Одна з цих проблем — протиріччя між ростом міст, з одного боку, і прагненням зберегти живу природу в міських і приміських територіях з друго Актуальність дослідження: поняття «ландшафт» міцно увійшло в сучасний лексикон, і розуміння його суті не викликає особливих труднощів. Але далеко не всі усвідомлюють серйозність і значимість цього явища, що займає вже дуже помітне місце в сучасному житті багатьох міст і має тенденцію поступального розвитку. Ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах, і є ресурсом для економічної діяльності. Ландшафт сприяє формуванню місцевих культур, він є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності. Його охорона, планування і управління ним можуть сприяти створенню робочих місць.

Визнаючи, що ландшафт є важливою складовою якості життя людини всюди: в містах і сільській місцевості, деградуючих районах і районах високої якості, районах, виняткової краси та в звичайній місцевості, необхідно відзначити, що ландшафт сучасного міста відображає все розмаїття і суперечливість, що відбуваються у ньому. Природне розширення міських територій і зростання технологічних можливостей перетворення природи зробили звичним зміни ландшафту міста і його оточення. Людина створює місто і живе в міському урбанізованому середовищі. Нівелювання природної підоснови в процесі будівництва значної частини нових житлових районів з переважанням типової забудови звело до мінімуму уявлення про індивідуальні образи окремих фрагментів міста. Місто з самої першої появи руйнує природний ландшафт, вносячи зміни в

його природну структуру. Він володіє власним фізичним простором, виступає самостійним географічним об'єктом, впливає на навколишній географічний простір, залучаючи його в різноманітні взаємозв'язки. Обидві сторони, що характеризують фізико-географічний простір міста, тісно переплітаються між собою, поступово формують вигляд міста, який диктує його схожість і єдність з іншими містами і різко відрізняють одне місто від іншого, що додають тому або іншому місто неповторний вигляд. Місто являє собою з'єднання двох сторін простору — зовнішньої, об'єктивної, географічної, природної, незалежної від людини і внутрішньої, рукотворної, створеною людиною, архітектурної, організованої за законами не тільки доцільності, а й краси. Проте взаємодія природного і штучного середовища все частіше набуває форму наростаючого тиску міської забудови на навколишній ландшафт. Втрата природних ландшафтів негативно позначається на екології і психологічному стані сучасних городян. Тому наприкінці двадцятого століття світове співтовариство більш уважно стало підходити до охорони природної спадщини, навколишнього ландшафту. Гармонійне поєднання природного ландшафту з освоєними людиною територіями, населеними пунктами, архітектурними комплексами і спорудами виконує соціально-економічну функцію ландшафту, спрямовану на задоволення тієї чи іншої потреби суспільства. Характерність можливого виконання ландшафтом соціально-економічних функцій відображає ступінь можливої участі ландшафту в задоволенні різноманітних потреб суспільства. У результаті дослідження були вивчені навчально-наукова, історична та методична література, галузеві журнали, сайти. Відомо, що ландшафтне мислення почало формуватися в кінці XIX ст., відповідно, і витоки антропогенного ландшафтознавства відносяться до цього часу. Коріння його можна знайти в класичних працях В.В.Докучаєва «Наші степи колись і тепер» (1892), А.А.Ізмаїльського «Як висохла наш степ » ( 1893 ), А.І.Воєйкова " Вплив людини на природу " (1894), де наведені не тільки прекрасні зразки аналізу цілісної природи, а й вказано на необхідність дослідження впливу на

природу антропогенного фактора. У 1910р. в роботі, присвяченій ландшафтам Волинської губернії, П.А.Тутковський підкреслює комплексний характер єдності елементів ландшафту і вплив на культуру й економічну життя людини. Згідно Ф.М.Мількову, достатньо змінити будь–який компонент, щоб ландшафт «автоматично» перетворився на антропогенний Дослідженням самих антропогенних ландшафтів та їх класифікацією саме займалися: Ф.М.Мільков, Г.І.Денисик, Л.І.Воропай .

Мета дослідження: вивчити походження і зміну міського ландшафту Костянтинівки, його сучасні види. Для досягнення поставленої мети необхідно сформулювати наступні завдання: 1) На підставі теоретичного аналізу наукової, історичної, методичної літератури з ландшафту виявити ключові поняття і сформулювати визначення «антропогенний», «міський ландшафт». 2) Вивчити класифікацію об'єктів і стилів міського ландшафту. 3) Дослідити історію зародження і розвитку антропогенного і міського ландшафту міста Костянтинівки.

РОЗДІЛ І.

ПОНЯТТЯ «АНТРОПОГЕННОГО ЛАНДШАФТУ»

1.1.Походження антропогенного ландшафту.

Згідно з визначенням Конвенції «Про охорону культурної і природної спадщини», «ландшафт означає частину території в тому сенсі як її сприймають люди, характер якої, є результатом дії та взаємодії природних та або людських факторів»[11,c.3]. Ландшафт для сучасної людини відіграє важливу роль, так як його результати безпосередньо впливають на емоційний стан, здоров'я. В останні роки ландшафт стає популярнішим, тому що все більше людей бажають бачити навколо себе благоустроєний простір і мальовничий вид. Позитивні почуття допомагають людині справлятися з важкими ситуаціями, а природна гармонія допомагає знайти душевний спокій і рівновагу. Відновити зв'язок людини з природою, поліпшити його психологічний стан і допомогти людині відпочити в заспокійливій обстановці рукотворної ділянки природи допомагає ландшафт. Ландшафт — одне з фундаментальних понять сучасної географії, в основі якого лежить ідея про взаємозв'язок і взаємозумовленості всіх природних явищ земної поверхні. Відомо, що форми рельєфу, гірські породи, клімат, поверхневі і підземні води, грунт і співтовариства організмів взаємопов'язані як у своїх просторових змінах, так і в історичному розвитку. Ландшафт — це сформований століттями образ і характер місцевості. Ландшафт — ділянка поверхні землі, в межах якого всі природні компоненти знаходяться у взаємопов'язаній єдності. У науковому світі прийнято визначати ландшафт, як природний комплекс, геосистема, екосистема, біогеоценоз[ Додаток А, рис.1]. Стало очевидним, що людина, живучи в ландшафті, сильно змінила вигляд

складових його частин — урочищ і навіть вплинула на характер взаємозв'язку між системними компонентами. Так стали розрізняти природні та змінені людиною антропогенні ландшафти. Становлення капіталістичних відносин, активне наростання урбанізації, зростання території міста розширили і змінили характер взаємодії суспільства і природи. При організації міського простору стали враховувати природний елемент, що сприяє оздоровленню середовища, природа «увійшла» в міський простір, стала одним з його повноправних елементів. Екологічні проблеми сприяли тому, що природу стали цінувати, до розуміння її краси привела міська культура. З'явилися поняття «ландшафтно — екологічний каркас», «санітарно-захисна зона », «вуличне озеленення», «міські парки», «сади житлових районів». Створювався єдиний комплекс природних елементів, що розрізнявся по функціях і структурі[10,c.74-76]. З'явилися такі поняття, як природні й антропогенні компоненти ландшафту, перетворення і планування ландшафту. Компоненти ландшафту — основні складові частини ландшафту представлені фрагментами окремих сфер географічної оболонки. До природних компонентів відносять повітря, поверхневі, підземні води, гірські породи, ґрунти, рослинний і тваринний світ. До антропогенних компонентів відносять всі об'єкти виробничої та невиробничої діяльності людини.

1.2. Класифікація ландшафтів.

В антропогенних серіях головним критерієм для подальшої класифікації ландшафтних одиниць використовують тип землекористування. Існують різні схеми класифікації антропогенного ландшафту. Класифікація Мількова (1973, 1990) є найбільш завершеною (Додаток Б,. ..).

І. Класифікація антропогенних ландшафтів за змістом. Вона враховує розбіжності в найбільш важливих структурних частинах антропогенних комплексів:

1. Сільськогосподарські комплекси (оброблені поля, культурні луки);

2. Лісові комплекси (вторинний ліс, штучні насадження лісу);

3. Водні комплекси (озера, водосховища);

4. Промислові комплекси (включаючи транспортні);

5. Селитебні комплекси — ландшафти населених пунктів, від дрібних до величезних міст. (Додаток В)

За ступенем господарської цінності бонітету, всі антропогенні ландшафти поділяються на дві категорії:

1. Культурні, чи конструктивні ландшафти — зазвичай прямі, регульовані людиною антропогенні комплекси, постійно підтримуються в стані, оптимальному для виконання покладених на них господарських, естетичних, ті інших функцій. Культурні ландшафти — результат раціонального ведення господарства, продуктивність їх, як правило, вище тих природних ландшафтів, на місці яких вони виникли. Більша частина орних розроблених земель, полезахисних смуг, ставків, плодових садів, належить до типу культурних антропогенних ландшафтів.

2. Акультурні ландшафти — антропогенні комплекси низького бонітету, так звані покинуті землі, „антропогенний бедленд”, що виникає в результаті нераціонального, неправильного ведення господарства. А.С.Барков такі ландшафти називає деструктивними. Перетворення ландшафту — система заходів, спрямованих на переклад

ландшафту в стан, що забезпечує виконання нових соціально — економічних функцій або істотне підвищення ефективності їх виконання. Територію міста характеризують дві основні складові: природний комплекс і створена людиною планування і забудова. Поєднання цих факторів формує міське середовище. Міське середовище — це сукупність безлічі природних, архітектурно-планувальних, екологічних, соціально-культурних і інших умов, в яких мешкає міський житель і які визначають комфортність його проживання на даній території. Фізико-географічне середовище урбанізованих територій сильно трансформовано і являє собою особливу екосистему. Характер її трансформації визначається географічним положенням міста, культурою соціального середовища і активністю жителів міста

1.3.Урбанізаційні ландшафти міста

Селітебні ландшафти — це антропогенні ландшафти населених місць: міст і сіл з їх будівлями, вулицями, дорогами, садами і парками. За ступенем перетворюваності селітебні ландшафти діляться на два типи: міські та сільські антропогенні ландшафти[4,c.179]. Міські ландшафти — ландшафт міського середовища, що складається з взаємодіючих природних та антропогенних компонентів, що формується під впливом природних процесів або діяльності людини, а також створений людиною для забезпечення його соціальних потреб і не володіє властивостями природних об'єктів. Місто, як тип ландшафту молодше сільських поселень. Природні умови міста відрізняються великою своєрідністю. На більшій частині території міста майже повністю знищена рослинність, а ґрунт покритий зверху асфальтом і каменем. Рослинність, дуже далека від природної, як за своїм флористичним складом, так і за угрупованням, зосереджена на обмеженій площі парків і скверів, а також однорядних озеленювальних смуг на вулицях. У міру розвитку міських територій, стає все більш очевидним, що ресурси природи, укладені в цих озеленених ділянках, не можуть повною мірою забезпечити підтримку необхідного балансу між штучними і природними компонентами середовища. Образно кажучи, природні «легкі» міста вимагають структурного «розширення» для того, щоб забезпечити оптимальні умови для життєдіяльності людини незалежно від динамічного процесу урбанізації. Розуміючи, що сучасні економічні можливості досить обмежені, будівництво в цих цілях садів і парків традиційного типу стає все більш скрутним. Подібна ситуація змушує шукати рішення в нетрадиційному напрямку, не вдаючись до створення великомасштабних об'єктів, а розподіляючи кошти на ландшафт локальних фрагментів. Тим не менш, місто є справжньою екосистемою не тільки зі своєю «кам'яної» літогенною основою і специфічною рослинністю, а й з особливим тваринним світом. Асфальтове і кам'яне покриття створює в містах зовсім нові умови для поверхневого стоку. Значна частина його відводиться в штучну підземну каналізаційну мережу, залишки скидаються по відкритому водозливу в найближчу річкову мережу. Так, кількість ґрунтових вод на одиницю площі в місті вище, ніж у оточуючих ландшафтах. Це пов'язано, по-перше, з техногенним надходженням води (полив вулиць, парків; аварійні прориви питних, промислових и стічних вод), а по-друге різким зменшенням площ, з яких можлива випаровуваність. У містах багато штучних форм рельєфу. Це виїмки вздовж доріг на крутих схилах, засипані відходами балки та яри, а також різного роду штучно підняті насипні комплекси. У містах поступово створюється техногенний архітектурний рельєф, існуючий в них поряд з природним рельєфом. Це рельєф забудованих масивів і поєднаних з ним відкритих просторів — вулиць, площ, парків, скверів. У результаті в містах утворюються штучні « долини»

протяжних міських магістралей(наприклад, проспект Ломоносова в Костянтинівці). Цей досить своєрідний архітектурний рельєф робить досить відчутний вплив на циркуляцію повітряних мас в місті, на місцевий міський клімат (особливо мікроклімат двору, асфальтового покриття, газону і т.д.). Швидкість в цілому падає в 1,5-2 рази, але уздовж великих протяжних магістралей, особливо при збігу їх напрямів з панівним напрямком вітрів, дмуть сильні так звані «коридорні вітри ». У той же час в напівзакритих внутрішньо-квартальних улоговинах часто спостерігається застій повітряних мас [4,c.179].

Велике місто має свій специфічний клімат. Для нього характерні підвищена запиленість і задимленість атмосфери, більш висока температура повітря (до 1-2°С), велика повторюваність туманів і опадів, загальне зниження швидкості вітру з різким посиленням його на вузьких вулицях і перехрестях. У промислових містах задимленість атмосфери веде до значного зниження річних сум сонячної радіації. Під час температурних інверсій на багато промислові міста опускається густий туман, просочений кіптявою і сажею. Відомо також, що значна шорсткість поверхні міського ландшафту призводить до створення великої кількості ядер конденсації, що в свою чергу помітно підвищує і кількість атмосферних опадів у містах (на 20 — 30 мм на рік). Особливо небезпечним є забруднення повітряного басейну міста викидами промислових підприємств, транспорту, енергетичних систем. Серед найбільш небезпечних хімічних сполук — SO2, СО, РЬ, Zn, Аs, Со та ін. Однак крім їх, повітря міста забруднено і багатьма вельми патогенними мікроорганізмами — переносниками небезпечних захворювань. Основним джерелом біологічного забруднення є звалища, відстійники, поля зрошення і каналізація. Основними джерелами забруднення атмосферного повітря є: автомагістралі, які перетинають яри і впритул примикають до них, а також неорганізовані

звалища побутового сміття. Тому для контролю обрано такі забруднюючі речовини: оксид вуглецю, метил меркаптан, сірководень.

Істотно відрізняється і ґрунт міських ландшафтів від ґрунтів сусідніх з ними і раніш існуючих на їх місці ландшафтів. Слід зазначити, що в старих містах первинних ґрунтів практично немає взагалі, а сучасні ґрунти в таких містах являють собою суміш привезених ґрунтів з промисловим, побутовим та будівельним сміттям. Вміст у них деяких елементів (у тому числі і токсичних важких металів) часто підвищений

Від сусідніх ландшафтів відрізняється і міська рослинність, яку зазвичай підбирають за принципом максимальної виживаності в нових ландшафтно-геохімічних умовах. Так, у багатьох містах основними деревами є тополі, хоча серед сусідніх природних, біогенних ландшафтів тополеві ліси практично не зустрічаються.

Міська рослинність виділяється і по комплексу концентрованих в ній елементів. Наприклад, в золі листя тополі, що росте вздовж вулиць з інтенсивним автомобільним рухом і в зонах забруднення підприємствами хімічної промисловості, вміст свинцю в десятки разів перевершує звичайне.

Враховуючи три взаємопов'язаних показники:

1) ступінь озеленення;

2) поверховість забудови;

3) " кам'янисті " — ступінь заповнення будівлями, частка асфальтового покриття виділяють такі типи міського ландшафту: 1. Садово-парковий, який характеризується максимально для міста озелененням, природним ґрунтовим покривом, фауністично багатими біоценозами. 2. Малоповерховий, що представляє собою складну мозаїку невеликих за площею ландшафтно-техногенних комплексів (одно — і двоповерхові будівлі ) та антропогенних ландшафтів у вигляді садів і городів. 3. Багатоповерховий, де переважають багатоповерхові будівлі і

заасфальтовані двори. Уцілілі ландшафтні комплекси сильно перетворені, відрізняються низькою озеленення, фауністично бідними біоценозами. 4. Заводський, що відрізняється високим ступенем насиченості техногенними об'єктами особливого функціонального призначення, а також суцільними масивами асфальтового і кам'яного покриття. Тому біоценози заводських територій відмінні від біоценозів інших типів міського ландшафту.

РОЗДІЛ ІІ

МІСЬКІЙ ЛАНДШАФТ КОСТЯНТИНІВКИ

2.1.Загальна характеристика урбанізаційних ландшафтів міста.

У структурі багатоповерхового типу ландшафтів переважають ландшафтно-технічні комплекси у вигляді багатоповерхових будинків, асфальтованих доріг і площ. Ускладнюють структуру багатоповерхового типу міського ландшафту ділянки з малоповерховою та промисловою забудовами. Для міста Костянтинівки характерне поєднання малоповерхового та багатоповерхового типу міських ландшафтів. Мікрорайони, такі як «Сонячний», «Північний», Південний» є „спальними” районами, тобто такими, де переважає багатоповерховий тип міського ландшафту, а зокрема 5-, 9-ти поверхові будинки переважають тут.[ Додаток Б. фото 1, 2] Багатоповерховий тип міського ландшафту в Костянтинівки формується на вирівняних або слабо хвилястих поверхнях вододілів. Міський ландшафт ускладнюють ділянки з малоповерховою забудовою. Цей тип міських ландшафтів займає схилові, розчленовані балками і ярами горбисті місцевості. [Додаток Б. фото3] Малоповерховий тип міського ландшафту Костянтинівки — це складна мозаїка невеликих за площею ландшафтно-технічних комплексів представлених одно- і двоповерховими будовами, вулицями. Крім прилеглих населених пунктів до малоповерхового типу міських ландшафтів належить центральна (стара історична) частина міста. Тут багато- і малоповерховий типи міських ландшафтів переплітаються і утворюють щільну структуру. Це старі райони Миколаївський, Сантуринівка, Червоний та Новоселівка.

У структурі антропогенних комплексів переважають присадибні ділянки, інколи незначні ділянки лісових масивів, яри, покинуті карєри. Дещо вищі (на 1-3 градуси) середньорічні температури в містах і висока агрокультура

дозволяють вирощувати на присадибних ділянках незональні види плодових дерев, кущів та винограду. [Додаток Б. фото 4]

Розвиток міста почався у 1895 році, коли біля залізничної станції почалось будівництво заводів скляного, скловиробів, дзеркального, хімічного та залізопрокатного. Будинки розміщалися навколо підприємств, ближче робочі казарми – похмурі, продовгуваті постройки. На північному схилі Кривого Торця розташовувалися приватні домівки Дмітрієвського поселища, де жили майстри, торговці, ремісники. Дмітрієвське селище об’єдналося з поселеннями Номікосово и Сантурінівкою. Вулиці тягнулись вздовж залізної дороги та заводських корпусів. Місто склалося з кількох робітничих селищ, кожне з яких мало свою структуру, тому схема міста пов’язана з історичним минулим. На сьогоднішній день забудова міста не являє собою єдиного масиву. Це розрізнені райони і селища розташовані по обидві сторони залізної дороги, вони пов’язані між собою системою вулиць, магістралей, сіткою інженерної комунікації. Не сприятливий вид рельєфу стримує можливість розширення площі міста: з півночі обмежена балкою Грузською, а на півдні та північному заході Довгою та Березуватою. До сучасного промислово-селитебного типу міських ландшафтів міста Костянтинівки належать такі промислові обєкти: завод «Автоскло» (з 2000-х років на території діє завод «Спецтехскло»), Костянтинівський скляний завод «Будскло», Костянтинівський завод «Кварсит», Костянтинівський чавуноливарний завод, завод «Укрцинк» (ЗАТ «Свинець»), ВАТ «Мегатекс», Костянтинівський завод металургійного обладнання, Костянтинівський завод високовольтної апаратури Костянтинівський хімічний завод, Костянтинівський завод нафтових уважковувачів, Костянтинівський екстрактно-шкіряний комбінат, Костянтинівський хлібозавод тощо. Промислово-селитебний тип міського ландшафту визначає сучасну екологічну ситуацію в місті Костянтинівки.[ Додаток Б. Фото 5,6] Склалася складна екологічна ситуація при розміщенні жилих забудов в санітарно – захисній зоні промислових підприємств. Підприємства розташовані в

запливі річки, тому вплив диму та газу розповсюджується далеко за межі промислової зони. Водогосподарський ландшафт міста сформувався під час розміщення перших заводів, які були вздовж річки Кривий Торець, тому в місті промислова зона витягнулась через центр міста навколо річки, берега якої сильно засмічені. Зменшується і площа водного дзеркала річки. Знищення лісів на вододільному плато двох річок негативно вплинуло на рівень поверхневого стоку річки та площу водного дзеркала Витік р. Кривий Торець знаходиться в с. Землянки (м. Макіївка) на відмітці 220 м і впадає в р. Казенний Торець на 56 км від гирла з правого берега в м. Дружківка. Кривий Торець протікає на території Ясиноватского району, м. Макіївка, Костянтинівського району, м. Констянтинівка, м. Дзержинськ,.м. Дружківка. Довжина річки складає 88 км, площа водозбору – 1590 км2, середньозважений уклон – 1,01 м/км, падіння річки 154,6 м, залісненість — 4,31%, заболоченість 0,21%, розораність — 52%. Стік річки сильно зарегульований 64 ставками загальним об'ємом 17 млн. м3 і 13 водосховищами загальним об'ємом 62 млн. м3.Схили долини р. Кривий Торець переважно помірно круті, на окремих ділянках пологі опуклі та круті, у сел. Олексієве-Дружківка і м. Дружківка — сильно терасовані. Заплава ріки переважно двостороння, лугова, містами заболочена. Переважна ширина 200-400 м, найбільша – 1,1 км. На схилах річкової долини розвинені ерозійні процеси (яро утворення), сприятливі замуленню русла, що призводить до зменшення дренування річки, підйому рівня ґрунтових вод і підтопленню територій, заболочуванню заплави. В ході роботи було виявлено, що якість річної води не відповідає встановленим вимогам, річка належить до категорії «брудної», про що свідчать результати вимірювань показників складу та властивостей проб води (за даними відділу інструментально – лабораторного контролю). По берегам річки багато сміття (поліетилен, пластикові пляшки, бите скло, паперові та ганчіркові відходи, рослинні відходи з городів, будівельні відходи – бита цегла, залишки шиферу).

Вода ручці сильно забруднена. Вміст заліза перевищує норму більше, ніж у три рази, вміст сульфата в півтора рази. В воді містяться феноли і солі важких металів. Водно-рекреаційний тип включає кулька ставків у межах міста. Ставки є зоною відпочинку, розведення риби. [Додаток Б. фото7,8] Значне місце у структурі міського ландшафту Костянтинівки посідає садово-парковий тип. Сади і парки відіграють помітну роль у ландшафтній структурі. Вони приурочені до крупних схилів і заплав долин річок, балок (Додаток) Це парк «Ювілейний», парк «Якусевич», парк «Афганців», парк «Металург», 6 скверів. Навесні 2012 року підприємствами та установами міста було висаджено 2330 дерев, 173 кущів, 500 троянд, засіяно 16,7 м ² газонів.Сьогодні продовжується озеленення міста, проводиться вирубка старих дерев. Багато форм антропогенного рельєфу повязані зі спорудженням і прокладанням доріг. Серед них найбільший обєм мають насипи автомобільних та залізничних доріг. Через місто проходить автомобільна траса обласного значення та залізнична колія республіканського значення. Територію району перетинають автотраси: державного значення — Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь, територіального — Красноармійськ — Артемівськ, Костянтинівка — Дзержинськ, а також залізниця, яка здійснює перевезення більш ніж на 600 адрес країн близького та далекого зарубіжжя: Славянск—Фенольная, Фенольная—Славянск, Фенольная-Красний Лиман, Фенольная-Гавриловка. На південний схід від Костянтинівки біля села Іванопілля знаходиться геологічний пам'ятник природи Кравецька балка (площа 15,7 га) з унікальними оголеннями араукарітовой свити верхнекаменноугольних відкладень з розривними порушеннями, які чітко видно на поверхні. Тут найбільш повно представлені викопні рештки стовбурів хвойних дерев (сімейства араукариевих), в різній стадії перетворення на кам'яне вугілля. В «Урочищі Стінки» (сьогодні це ботанічний заказник), всього на якійсь там сотні гектарів зібрано унікальне різнотрав’я. Ботаніки тут нараховують

більше 100 найменувань. Серед них занесені в Червону книгу України птицемолочник Буше, тюльпан дубравний, ковила ворсиста, ковила Лессінга.Землекористувачі: Красноармійський держлісгосп, СТОВ «Новодмитрівське», СТОВ«ім.Суворова».[ДодатокА, табл 1]Природоохоронна та наукова цінність полягає в зростанні різноманітної рослинності, у тому числі видів рослин, занесених в Червону книгу України Сакральними ландшафтами називаються природні або природно-антропогенні геосистеми, які виконують духовну функцію, повязану з релігійними законами людства. До них відносяться церкви і собори міста: Іово-Почаєвський храм, Свято- Миколаївський храм, Храм Святого Праведного Іоана Кроштадськго, Свято – Ільїнський храм, Свято-Успенській храм та інші. [Додаток Б. фото 11, 12]

Отже, сакральні ландшафти як і інші категорії антропогенних ландшафтів існують об’єктивно завдяки їхнім специфічним функціям у цивілізованому процесі.

2.3. Екологічний стан

Основними джерелами забруднення атмосферного повітря є 21 підприємство різних форм власності. Основними забруднюючими речовинами атмосфери є: пил, діоксид азоту, сірчистий ангідрит, окис вуглецю.

Основними джерелами комплексного забруднення навколишнього природного середовища є міське звалище побутових відходів і міський полігон промислових відходів. На звалищі побутових відходів з 1972 року на площі 3,7 га накопичено 6,7 млн. тон відходів[ Додаток Б. Фото13]. Полігон переексплуатовано. Звалище не відповідає санітарним та екологічним вимогам, контроль за його впливом на навколишнє природне середовище не ведеться.

Внаслідок виробничої діяльності значної кількості промислових підприємств у попередні роки грунти на території міста забруднені важкими металами. За даними проведених досліджень максимальне перевищення вмісту свинцю в грунті виявлено в 26 разів, цинку в 14 р., міді в 2 р., марганцю в 4 р., хрому в 5 р., кадмію в 7,5 р. З 20 відібраних проб перевищення вмісту свинцю виявлено в 20 пробах, цинку в 6 пробах, кадмію в 16 пробах, міді в 3 пробах, марганцю в 3 пробах, хрому в 14 пробах. Однією з невирішуваних екологічних проблем міста Костянтинівка є забруднення земель будівельними відходами внаслідок розбирання будівель виробничих цехів і демонтажу комунікацій ліквідованим підприємством ЗАТ «КГЗ», ДП «Автоскло». Річка Кривий Торець відноситься до водних об’єктів рибогосподарського призначення. Річка відноситься до категорії “брудної”. Якість річної води не відповідає встановленим нормативам по сульфатам, хлоридам, азоту амонійному, нітритам, органічним сполукам. Також встановлено факт забруднення річки Кривий Торець неочищеними стоками хоз.фекальних від житлового селища. У районі Костянтинівки вміст заліза перевищує норму більше, ніж у три рази (за даними на 2005 рік), вміст сульфатів перевищує норму в півтора рази (за даними на 2005 рік). У воді містяться феноли і солі важких металів. Поруч з Костянтинівкою розташований полігон промислових відходів з якого під час дощів і танення снігів у річку потрапляють відходи. У місці впадання підвищений вміст заліза, нікелю і цинку. Там же у полігону є могильник радіоактивних речовин. В пробах, відібраних нижче скиду значне перевищення по сухому залишку на 18,4%, хлоридам на 8,5%, залізу на 77%, свинцю на 38%, нікелю на 55%, міді в 2,6 р., марганцю в 2,4 р.

Але загальний аналіз лабораторних даних води річки Кривий Торець вище і нижче міста, проведений екологічною інспекцією та СЕС, свідчить про те, що скиди вод від підприємств м.Костянтинівки не роблять істотного впливу на якість річкової води. У 2005 р. обсяг утворення промислових відходів у м. Костянтинівка склав 76,096 тис.т, з них використано та передано іншим для використання –46,566тис.т, знешкоджено – 27,808 тис.т, захоронено в містах організованого складування – 9,5 тис.т. всього на території підприємств зберігається 2610,84 тис.т відходів (в тому числі на ілових площадках та шламонакопичувачах). На промислове звалище в 2005 р. було вивезено 9,5 т відходів. На території міста Костянтинівка є два діючих полігона для розміщення відходів, 3 шламових відстійника, мулові площадки ВУВГК. Територія полігона промислових відходів м.Костянтинівка становить 45 га земель Костянтинівської міської ради, та біля 3 га земель Костянтинівського району. Всього за станом на 01.01.2006 р. на полігоні накопичено 2458,28 тис.т промвідходів. Промвідвал розташовано в балці «Клебіна», де з північно-східного боку тече струмок. З причини перекриття природного водостоку утворилися 3 ставка, в які збираються поверхневі води з відвалів, ливневі та грунтові води. Захисна дамба навколо звалища відсутня. Промзвалище не відповідає санітарно-екологічним вимогам. [ДодатокА, табл 2] Екологічна ситуація в місті в порівнянні з минулими роками покращилася, але не за рахунок виконання підприємствами природоохоронних заходів, а внаслідок припинення або призупинень підприємствами виробничої діяльності.

Складна екологічна ситуація в Костянтинівці склалася внаслідок недостатньої роботи Костянтинівського ВУВКГ з ліквідації течі каналізації по всій території міста.

2.3. Вплив на здоров’я людини.

Величезна кількість шкідливих речовин в повітрі, яким ми дихаємо. Це і тверді частинки, наприклад, частинки сажі, азбесту, свинцю, зважені рідкі

крапельки вуглеводнів і сірчаної кислоти і гази, такі як оксид вуглецю, оксиди азоту, діоксид сірки. Всі ці забруднення, що знаходяться в повітрі, надають біологічний вплив на організм людини: утруднюється дихання, ускладнюється і може прийняти небезпечний характер протягом серцево-судинних захворювань. Найбільш чутливі до впливу атмосферного забруднення органи дихальної системи. Токсикація організму відбувається через альвеоли легень, площа яких (здатна до газообміну) перевищує 100 м2. У процесі газообміну токсичні речовини надходять в кров. Тверді суспензії у вигляді частинок різних розмірів осідають в різних ділянках дихальних шляхів. здоров'я населення антропогенний захворювання. Всі види транспорту дають 60% загальної кількості забруднень, що надходять в атмосферу, промисловість – 17%, енергетика – 14%, інші – 9% припадають на опалення будівель і інших об'єктів і знищення відходів. Провідним антропогенним фактором антропогенного впливу на якість атмосферного повітря і здоров'я населення в містах є автомобільний транспорт. Основна причина забруднення повітря полягає в неповному і нерівномірному згорянні палива. Всього 15% його витрачається на рух автомобіля, а 85% «летить на вітер». До того ж камери згоряння автомобільного двигуна – це своєрідний хімічний реактор, що синтезує отруйні речовини і викидає їх в атмосферу. Навіть невинний азот з атмосфери, потрапляючи в камеру згоряння, перетворюється на отруйні оксиди азоту. Серед радіоактивних речовин активну участь у процесах метаболізму беруть стронцій-90 (90 Ѕг), цезій-137 (137 Зѕ), йод-131 (131 I). Саме вони стали головними забруднювачами навколишнього середовища після аварії на Чорнобильській АЕС. Ці елементи потрапляють в організм з пилом, водою, деякою мірою їм притаманні кумулятивні властивості і здатність накопичуватися в трофічних ланцюгах. У людини радіоактивний йод концентрується в щитовидній залозі, цезій — у печінці, стронцій — у кістках.

Йод-131 викликає сильне, але короткочасне опромінення (він має короткий період напіврозпаду і відносно швидко виводиться з організму). Стронцій і цезій, період напіврозпаду яких становить тисячі років, викликають опромінення протягом усього життя людини.[ Додаток А, табл 3]

ВИСНОВКИ

Ми живемо в епоху тісної взаємодії між людським суспільством і природою, коли господарська діяльність виз?

Нет комментариев. Ваш будет первым!