Додаток 2

Тип статьи:
Авторская
Источник:

Наприкінці року ми вирушили в пізнавальну і дуже цікаву екскурсію

Заповідними стежками нашого краю — до геологічного пам’ятника природи Білокузьминівського крейдяного оголення скель. Метою нашого походу було визначення та опис цікавих природних, об ектів у нашій місцевості, визначення їх екологічного стану, визначення місць де зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги та умови їх збереження.

Під час подорожі ми відвідали краєзнавчий музей у Віролюбовці, де дізналися дуже багато цікавого. Ми побачили давні знарядді праці- ще з неоліту, коли тут були стоянки давніх людей, а також вбрання та оздоблення хат перших поселенців нашого краю — кінця 19 сторіччя. Музей нам дуже сподобався. Ми отримали дуже багато нових знань з історії нашого краю. А для закріплення ми погралися у квест- 2 команди відповідали на запитання – було дуже цікаво.

Далі ми вирушили до скель. Це було чудесне видовище- над річковою долиною височили дійсні скелі, на які ми з ентузіазмом збиралися. Це було не важко, треба було тільки не поспішати и гарно дивитися під ноги- бо крейда осипалася. Але зверху відкривалися надзвичайно гарні пейзажі. Свіжий вітерець – далекий обрій- мальовничі види- польоті стрижів- які літали дуже близько і своїми криками порушували дивну тишу… Всі надовго запам’ятають цю подорож.

Але ми дізналися і дуже багато корисного: Ми знаходилися на дні давнього моря, а утворення оголення скелі складаються з крейдяних порід, які формувалися близько 90 млн років тому. У крейдяних породах трапляються залишки древніх морських організмів, а також прошарки кременю. В епоху неоліту такий кремінь був головною сировиною, з якої прадавня людина виготовляла знаряддя виробництва та зброю.

Рослинність на цій ділянці своєрідна. Якщо скелі й оголення зовсім вільні від неї, то па осонні зустрічаються переважно представники ксерофільиих і напівксерофільних рослин, характерних для посушливої місцевості: волошки Донецькі, дворядник крейдовий, костриця крейдова, смілка, солодушка, рябчик руський, дрок донський. Ці рослили занесеня до Червоної книги Донецької області. А зарості ковили навіть взяті під особливу охорону- як зникаючий вид. Дійсно випас худоби, сільська господарська діяльність та навіть численні туристи зменшили популяцію цього вида рослини і ковила залишилася тільки на схилах крейдяних гір. На зворот ньому шляху ми знайшли маленьке джерело, яке було дуже занедбано і порушено худобою та впорядкували його і обклали камінням — живи джерельце і живи своєю чистою водичкою річку. Втомлені але дуже задоволені ми повернулися додому.

Нет комментариев. Ваш будет первым!