​Опис-нарис кар’єру

Тип статьи:
Авторская

Андрющенко Максим, учень 10 класу Комишуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Територія кар’єра розташована в межах Українського щита – виступу кристалічного фундаменту Східно-Європейської платформи. В цьому районі кристалічні породи перекриті невеликою товщею осадових порід і ці породи (і кристалічні, і осадові), люди використовували як сировину для виробництва будівельних матеріалів, або безпосередньо, як будівельні матеріали.

Ще десь з 1946 року люди брали з цієї місцевості так звану жорству – м’який граніт для будівництва місцевих доріг. Коли ще не було асфальту, а людям необхідно було мостити дороги з твердим покриттям, то тут їм і прийшли на допомогу місцеві гірські породи – в основному це граніт, який є кристалічною основою цієї території і залягає близько до поверхні. А оскільки цим породам більше 35 міліардів років, то цей граніт старший від молодого блискучого, як дзеркало граніту, відрізняється тим, що його площі стали мутними, тьмяними і цей старий граніт легко руйнується від дії температури, вітру, води і багатьох інших причин. Словом, відбувається природний процес вивітрювання. Але процес руйнування в природі відбувається дуже повільно протягом сотень років. Тому його вважають твердим каменем і використовують у будівництві. І перші тверді дороги, які були зроблені в Дем’янівці, між Дем’янівкою і Комишуваткою були саме з цього м’якого граніту.

Граніт, як гірська порода, складається з трьох минералів: кварцу, слюди і польового шпату. Якщо ми візьмемо жменю піску з річки, яка тече поблизу кар’єра, то побачимо, що він складається з тих же зерняток, що і граніт. І це тому, що пісок утворився саме при руйнуванні граніту з зерен кварцу, а глина – з польового шпату та слюди. Чому в цій місцевості глина жовто-червона або біла? Тому, що польові шпати, з яких вона утворюється, можуть мати найрізноманітніший колір – це залежить від окислів металів, які входять до їх хімічного складу. Відомо, що в нашій місцевості є залежі залізних руд, саме окисли заліза входять до складу польових шпатів, з яких утворились глини нашої місцевості, тому наші глини і є жовтими, а якщо глина біла, то це говорить про наявність окислів алюмінію.

На неторкнутих схилах вздовж річки ще 35 років тому і зараз, навесні, можна зустріти пахучі фіалки, гусячі лапки, на схилах — синьоокий барвінок, жовті, фіолетові півники та жовті тюльпани, ті рослини, які зараз занесено до Червоної книги.

Цей унікальний природний об’єкт має практичне значення для людей і в наш час. Мешканці навколишніх сіл використовують багатства рідної землі у будівництві, ремонті, розбудові своїх осель.

Щедрість рідної землі безмежна! Тож хочеться, щоб надра батьківської землі були невичерпні, хочеться, щоб саме цей природний об’єкт Донеччини був під захистом держави.


Нет комментариев. Ваш будет первым!