Рослини в творчості Т.Г. Шевченка

Тип статьи:
Авторская

Село! І серце одпочине.

Село на нашій Україні
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.

Ще з дитячих років Тарас Шевченко був оточений природою, бо народився у селі, жив у селі та пас череду у полі. Малий Тарас змалку спостерігав за кожною рослинкою, що росте у полі чи в лісі. Тому можна зробити висновок, що матінка — природа зробила неоціненний внесок у розвиток творчості Кобзаря, стала його музою.

На які рослини найчастіше падало спостережливе око поета, що вони символізують у віршах. Відповіді на ці питання я спробувала знайти в « Кобзареві», і у мене це вийшло. Результати свого дослідження я зараз презентую вам. Темою мого дослідження стало з’ясування символічності рослин в поетичній спадщині видатного українця Тараса Григоровича Шевченка.

Ознайомившись з текстами віршів, я з’ясувала, що найчастіше геній пера використовував образ калини, поет згадує її аж 38 разів. Далі йдуть: тополя – 24, верба – 22, дуб – 21, жито, пшениця – 17, лоза або верболіз – 15, барвінок – 14, осока – 10, терен, рута – по 9, явір, очерет, лілія — по 7, мак, вишня – 6, ряст – 5, лопух, тирса – 4, королів цвіт, будяк, кропива – 3, кукіль – 2. Всього поет залучив 65 видів рослин.

Калина – це символ нашої батьківщини, України. В творчості Шевченка вона є символом вірного кохання, дівочої вроди. Часто автор порівнює дівчину з червоною калиною, милуючись її красою.

Лілеї або лілії – біло — сніжні квіти, саме вони заворожили серце митця. Пригадаймо баладу « Лілея». Глибоко зворушує читача розповідь про нещасливу долю юної діви, яка перетворилася на лілею. Шевченківський образ лілеї символізує цнотливість, чистоту душі.

Вишневий цвіт…Одразу на пам'ять приходить така близька та люба серцю поезія Тараса Григоровича Шевченка « Садок вишневий коло хати…». Вишня в творчості Кобзаря, на мій погляд, символізує сімейну ідилію, домашній затишок. Згадаємо, як автор трепетно описує події біля хати ввечері, вся родина зморена тяжкою працею, але щаслива. Поет сумує, пригадуючи власне кріпацьке дитинство, раннє сирітство.

Явір – нетлінний образ відданого своїй батьківщині козака, мужнього парубка, інколи закоханого та сумного. Шевченко часто вживає цей образ в патріотичній ліриці, порівнюючи головного героя зі струнким, непохитним явором.

Дуб у віршах славного українця символізує вічність, мудрість, силу та незламність духу. Автор ототожнює дуб з непереможним козаком, який своєю шаблею рубає все лихо, що трапляється на його дорозі, визволяє поневолених.

На мою думку, мак у Шевченка є символом козацтва. Червоний колір – колір козацтва, Гетьманщини. Згадаємо наших славних козаків у червоних жупанах, що палають на фоні степів та річок.

Тополю митець використовує в творах як образ аж 24 рази. Тополя уособлює самотність. Цей образ близький Шевченкові по духу. Хоча він і знаходиться на вершині слави, спілкується з видатними людьми того часу, все одно відчуває себе самотнім, по життю він – одинак. Шевченко не має власної родини, він пише:

Подивіться – серце ниє:

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині гине!

І на останок хочу сказати, я вважаю, що однією з найулюбленіших рослин Шевченка було жито, пшениця. Тому що жито, пшениця – це символ багатства родючої землі України, але водночас воно є і символом кріпацтва, матеріальної бідності та неволі нашого народу. У вірші « Сон» ми бачимо картину: мати – кріпачка мріє, що у її сина буде інша доля. Він обов’язково буде вільний, буде мати свою землю, де разом з родиною буде працювати. Ось такого простого щастя прагнула тоді кожна людина! І Шевченко також!

Дослідивши творчу спадщину Великого Кобзаря, я дійшла висновку, що Тарас Григорович Шевченко – поет – геній, якого постійно надихала матінка – природа до написання поетичних шедеврів. Вірші митця несуть велике символічне навантаження та образність.

Нет комментариев. Ваш будет первым!