Ковилова галявина села Миролюбівки

Тип статьи:
Авторская

Багатство України — чорноземні ґрунти — утворилися завдяки життєдіяльності степової рослинності. Раніше ковилові степи простягались від Азовського і Чорного морів на північ майже на 500-700 км. Тільки голубі стрічки рік з покритими лісом берегами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. По безмежному трав’янистому роздоллю пересувались численні стада турів, тарпанів, сайгаків, козуль. У зимовий період з північних лісостепових та лісових районів майже до моря кочували олені.

Так, ковила — неодмінна ознака степу і здавна популярна в східних слов’ян, про що свідчить і сама назва, пов’язана, як здогадувався Володимир Даль, з давніми руськими словами “вилять”, “ковылять”, які могли означати колись приблизно те, що й нинішнє українське “колихатися”.

А подалася ковила на завоювання простору, як гадають учені, зі степових та пустельних районів Азії і владно обжила й наші степи, і прерії, навіть напівпустелі…

Подекуди — й гірські субтропіки.

Всюди, де багато світла й мало вологи, ковила почувається “по-домашньому”. Та все ж чимало її видів вже потрапили до “Червоної книги СРСР”.

Ковила — один із основних утворювачів чорнозему, а водночас утворений та утворюваний нею чорнозем потрібен нам для вирощування сільськогосподарських культур. Ось уже й суперечність, вийти з якої не просто, та виходити доводиться. Крім того, багато видів ковили відзначаються високою декоративністю, і суцвіття їх рано навесні масово зривають для сухих букетів. І хоч ковила забезпечила собі надійні пристосування для самовідтворення в природі, майже всі її види сьогодні в нашій республіці потребують людської опіки.

А про те, як ковила забезпечує собі продовження в новому поколінні, не можна говорити без подиву, настільки мудрою, настільки винахідливою буває природа.

У ковили остюки нижніх лусок колосків прилягають до зернівки спірально. Коли сухо, вони скручуються тугіше, коли волого — розкручуються. Так зернівка проникає в землю, а “викрутитися” їй звідти не дадуть косо настовбурчені волоски.

Відомий знавець і популяризатор ботанічної науки Б. В. Заверуха згадує цікавий епізод, що виник під час зйомок документального фільму “В цьому прекрасному і запеклому світі”: “Чого тільки не робили кінооператори з “примхливою кінозіркою” — зернівкою ковили: і підсушували, і підмочували, і обприскували, а вона не хотіла “працювати” перед камерою та й годі. Тоді вони й звернулись за допомогою до нас. Оскільки авторові доводилось уже проводити досліди із зернівками ковили і демонструвати їх студентам, то й порадив потримати спіральну частину остюка в струмені розігрітої водяної пари, щоб вона повністю “розслабилась”, а вже після цього встромити у землю. Ви б тільки бачили, як вона інтенсивно почала після цього крутитись, заглиблюючись у грунт. Цей епізод у фільмі вийшов дуже ефектним”.

Нині всі степові ділянки, де може пройти сільськогосподарська техніка, розорані. Тільки по балках та непридатних для сільськогосподарського використання кам'янистих місцях збереглися невеликі осередки степової рослинності. Проте й вона внаслідок інтенсивного випасання худоби зазнала дуже великих трансформацій. Але степові ковилові ділянки залишись в нашому селі Миролюбівка.

Наше село дуже чарівне місце! Коли сюди приїздиш, то забуваєш про нестримний рух машин, заводів, фабрик. Воно відрізняється своєю чарівною природою. Наша школа знаходиться у центрі села і зі всіх боків оточена полями, галявинами, лісосмугами, ставками.

Найбільша наша гордість – це лісосмуга, яку всі жителі села називають „Сагалянова”. На схилах яружно-балкової системи зростають угруповання лучних і чагарникових степів, в її пониззях — справжні луки, фрагменти осокових та високо-травних боліт. Значну цінність мають рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України — формації двох видів ковили. Внаслідок масового зривання на букети, викопування, витоптування, а також знищення та порушення природних екотопів (розорювання степових ділянок) ми замислились над тим, що ковилові види зникнуть на цій території, тому ми почали проводити роз’яснювальну та роботу серед учнів школи та жителів села Миролюбівки. Завдяки нашим дослідженням ми вияснили, що ковила з’явилась на території «Сагалянівки» близько 10 років тому, і з кожним роком її площа збільшується. На сьогодні площа галявини складає 3500 кв.м. В цьому 2015 році площа збільшилася, завдяки тому, що на цій території не ведеться випас худоби, та завдяки тваринам, які переносять насіння, тому ковила залишається недоторкана. На площі 1 кв.м росте приблизно 40 кущів ковили. В результаті досліджень ми встановили, що території галявини ростуть два види ковили: ковила з перистими сітями — Stipa pulcherrima, S. pennata и S. stenophylla таковила пухнастолиста. Разом з ковилою на галявині ростуть поодинокі кущі «вовчих ягід».

У нас в школі існує загін „Піклування” – це, так би мовити, екологічний патруль. Разом з дітьми ми доглядаємо за цією галявиною, дивимось, щоб ніхто не рвав ковилу та був обережним з сірниками, проводимо роботу з жителями села та батьками. Але одного разу (у 2009 році) ми таки не догледіли і нашу ковилову галявину підпалили, порушників ми так і не знайшли, і гадали що галявина пропаде але ковила вижила, і вже на наступний рік нас радувала.

<p "="">

<img src="/upload/000/u53/d6/51/img-4068.jpg" "="">

Нет комментариев. Ваш будет первым!