Каштан

Тип статьи:
Авторская

Філатова Владислава, учениця 3 класу Комишуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Каштан

Повіяв вітер. Упав каштан красивий, блискучий й говорить: «Все, я впав, тепер не бачу ні річок, ні полонин та й сусідів погано бачу». Полежав, подумав і звернувся до дерева: «Дерево моє рідне, поверни мене до себе!» А дерево йому й говорить: «От дурник, бачиш, я теж виріс із землі, і ти теж скоро пустиш корінчики і виростеш великим, як я».

Cпить собі каштан і сняться йому такі сни, що він вже дерево, що на ньому багато каштанів і він з ними дружить. І нарешті він прокидається і бачить білий світ проступає між землею. Бачить, що він маленький паросток. Бачить своїх друзів, які стали теж паростками. Глянув на своє рідне дерево, та мало не плаче, що так довго не бачились. А потім всі разом раділи.

А через п’ять років він став дорослим деревом. Тепер на ньому ростуть каштани — його дітки.

Нет комментариев. Ваш будет первым!