Веселе кошенятко

Тип статьи:
Авторская

Веселе кошенятко

Курган Радіон, учень 4-А клас Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 33

Керівник Петрова Л.С., вчитель молодших класів

Мене звати Радіон. Я розповім вам про мою улюблену кішку Бусю. Вже майже два роки вона живе у нас. Її подарувала мені моя матуся на день народження. Кішка — британська-блакитна. Ми з мамою її дуже любимо. Маленьким кошенятком вона завоювала нашу любов не тільки тому, що кішечка гарненька на вигляд, а ще тому, що вона має характер. Про неї можна сказати: «Кішечка, яка гуляє сама по собі». Мені дуже подобається з нею грати. Веселим кошенятком вона катала м'ячики, ганялась за бантиком, який я прив'язував на ниточці. Я навчив грати її у футбол, схованку. Моє тренування привело до того, що вона подає лапку, коли до неї звертаєшся: «Буся, лапку дай». Наша Буся дивує всіх. Вона просить взяти її на руки, а тільки візьмеш, буде цілувати мене у щічку та губи. Найбільша Бусина шкода – це бабусині квіти, які вона лапкою або зубками з горшика витягає. Бабуся терпляче їх саджає знову і знову. У мене є папуга Сіма, так Буся біля неї лежить годинами, не звертаючи уваги на цвіркотіння. А колись залізла на клітку, на що Сіма дуже образилась і почала дзьобати їй хвіст. Ще кішка любить дивитись на рибок, яких приносить з рибалки мій тато. Коли-не-коли їх пробує спіймати лапою у відрі. Бабуся каже, що Буся пішла на риболовлю. Більше за всіх Буся любить мене та мого батька, тому що він прийшовши з рибалки дає їй рибку. А бабусю може і подряпати когітками. Я не можу собі уявити життя без Бусі. Мені дуже шкода тих тварин, які залишились без житла, їжі, любові людей. Це дуже жорстоко. Я завжди даю їжу покинутим тваринам. А ще ми з класом зібрали макулатуру, щоб допомогти тваринам у притулку.

Люди, любіть наших братів менших!

Нет комментариев. Ваш будет первым!