Значення рослинних орнаментів в українській вишивці

Тип статьи:
Авторская

Значення рослинних орнаментів в українській вишивці

Автор: Нечаєва Аліна, учениця 9-Б класу Бахмутського НВК №11

Керівник: Моськіна Зоя Федорівна, учитель трудового навчання

Посилання на презентацію до роботи

Мета роботи: ознайомитися з семантикою української народної вишивки та обґрунтувати необхідність отримання знань щодо використання певних символів при декоруванні сучасного одягу; дослідити основні рослинні мотиви і орнаменти; привернути увагу вчителів та учнів до вміння читати візерунки; виховувати почуття любові до батьків, пошани до людей праці, естетичний смак у молоді, захоплення красою вишивки.

Дослідження обраної теми дуже важливе для розуміння культурного розвитку України і вивчення історії культури та побуту, інтерес до якої характерний для сучасності.

Дослідникам доступні багато різних видів джерел: речові (зразки рушників, сорочок, серветок тощо в приватних або музейних колекціях), зображувальні (альбоми, є опубліковані орнаменти у працях дослідників), писемні джерела (путівники по музеях України, законодавчі акти, періодична преса). Художня література – це вірші Т.Шевченка, А.Малишка, та інші. Усна історія дає відчути живу історію, її емоційність. Вишивка оспівана у піснях, наприклад «Тримай хаточку, як у віночку, і рушничок на кілочку», «Вишивала дівчина вишиванку», обрядові пісні.

Вступ

В Україні до одягу здавна ставились дбайливо і з пошаною. Ще до

появи християнства, коли люди жили в повній гармонії з Природою, в них

було чітке розуміння Світоладу, який складався із двох світів – видимого

(фізичного) і невидимого. Фізичний – населяли видимі створіння, а

невидимий – сили природи, духи, елементи чотирьох формотворчих стихій: вогню, повітря, землі і води. Тому всі геометричні, більшість рослинних і рослинно-геометричних орнаментів містять у собі елементи та знаки цих стихій. Ці символи починають «працювати» на вишитих речах, як певні коди, ключі чи сигнали для включення в роботу відповідних енергій, що співвідносяться з цими стихіями.

Людина є складовою Всесвіту, а тому теж складається з

першоелементів вищеназваних стихій. Наносячи на одяг певну вишивку,

наші предки намагались привабити до себе світлих і добрих духів та

відвернути руйнівну енергетику злих чи темних сил. Вишивкою

прикрашалися ті частини одягу, через які, на їх думку, злі сили могли

проникнути в душу людини. Тому основним призначенням вишивки була

охоронна.

Символи вишивки

З вишивкою пов'язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.

Нанесення на одяг орнаментів у давнину мало в першу чергу магічне значення. Розміщення орнаменту на жіночих сорочках пов'язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці. Орнаменти, маючи певне символічне значення, повинні були надати їй сили, вправності.

Берегиня – символ, поширений по всій Україні. Вона і Дерево життя, і Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові дитину. Народ створив її загадковою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки.

Дуб. Мотив, що найчастіше зустрічався на парубочих сорочках і поєднував у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

Вважалося, що у дубі живуть душі хоробрих воїнів і в ньому наймогутніша влада над злими силами. Він оберігає людину від усіляких негараздів. Від злого чародійства.

Калина – дерево нашого українського народу. Червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущого роду. Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, любов та краса, заміжжя, радість і горе.

Виноград розкриває нам радість і красу створення сім'ї, є символом родючості. З виноградної лози плели весільні вінки, нею прикрашали весільні караван. Наречену засівали сушеним виноградом, щоб у неї були діти.

Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей та худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі пам'ять народу. Дівчата, в сім'ях яких були загиблі, вишивали узори маку на сорочках, присягаючи зберегти й продовжити свій рід.

Також червоний мак означає красу та молодість жінки.

З давніх давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили що, мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили що поле після битви навесні вкриваэться маками. Ніжна, трепетна квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом вишивали візерунки маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії то символ дівочих чарів чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів узору, то вимальовуються силуети двох пташок — знаку любові та парування. Іноді над квіткою вишиті краплі роси які також означають запліднення. Також лілія є суттю вологої енергії. Це підтверджує давня назва квітки-крин порівняймо цю назву з однак спільнокореневим словом криниця.

Троянда – улюблена квітка українців. Її дбайливо вирощували під вікнами домівок та вишивали на сорочках, адже ця квітка нагадує сонце.

Червона ружа є символом краси і чистоти.

Хміль. Хміль — символ кохання. Узори, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної символіки. Хміль дуже близький до символіки винограду. Бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. Крім центральної України, вони поширені на Поділлі та Волині. Народна пісня підказує, що “витися” – для хлопця означає бути готовим до одруження ( «…а за нію Йванко, як барвінок в‘ється…»), так як для дівчини заміж іти – це “пучечки в’язати”. Вишивка із хмелем поширена у Карпатах і на Закарпатті[.

Крім традиційних символів, вишивка містить і конкретні форми рослин і плодів, які завжди передавалися не в реальному зображенні, а перетворювалися в стилізовані узори. Серед мотивів рослинного орнаменту особливо виділяється один із найдавніших — «дерево», символ усього живого, символ людського роду. Це ніби вазон у глечику. Верхня частина дерева – квітка – то сфера богів, нижча – людей і всього сущого, а внизу – коріння – першооснова і початок світу. Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона – і життєвотворча Мати-природа, і жінка-Мати, і Дерево життя. Мотив дерева ми бачимо на рушниках Слобожанщини.

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. З глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи-Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плічку-це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше.

Зірки розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент-це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, упорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести новій нові паростки життя у далекі світи.

Не меншого значення має і семантика кольорів, які використовуються

при декоруванні одягу. Зазначимо зміст основних з них (ті які

використовувались у стародавніх вишивках). Білий – це колір сили,

оскільки він містить усі кольори. Він випромінює силу, енергію, саме тому в

білому одязі людина швидко відпочиває, відновлює сили. Якщо йти в

людне місце, то добре одягати білий одяг, оскільки він активно захищає.

Чорний колір, як антипод білого, навпаки – вбирає в себе енергію,

інформацію. Старші люди, які є хранителями мудрості, носили чорно-

колірні вишивки, тобто утримували в собі інформацію. В більшості регіонів

України весільні сорочки вишивали низинковим орнаментом лише чорного

кольору. Чорний – це також колір землі, багатства, колір урочистості. Це

дещо змінює усвідомлення у сучасників асоціацію цього кольору з трауром

і смутком. Червоний колір, так як і білий, є сильним, порівняно з іншими

кольорами найбільш активний. Він випромінює енергію, тому часто

використовується у весільних рушниках. Його захисна функція є просто

неперевершеною. Жовтий колір, як основний не використовувався, але він

досить вдало поєднується з іншими кольорами. Жовтий з синім – прадавнє

поєднання кольорів, яке для українців стало символом державності.

Висновки

Як бачимо, символи на українських вишивках не випадковість. У них втілена народна філософія, світосприймання, розуміння важливих проблем, пов’язаних з усім довгим шляхом життєвим, діяльністю людини від її народження і до смерті. Матері та бабусі змалечку прививали дівчині почуття прекрасного, вчили бачити і відчувати красу і велич навколишнього світу та відтворювати це у візерунках.

Отже, протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст

символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли

Протягом багатьох років глибокий і багатогранний знаковий світ української

вишивки дає поштовх до все нових і нових наукових досліджень як

науковцям так і фахівцям-практикам. Для того, щоб якомога чіткіше

зрозуміти світ семантики українського шитва, проникнути в нього та

залишити свій доробок необхідно не тільки збирати, але й зберігати будь-

які зразки. Адже як зазначала Олена Пчілка: «Потреба в таких зразках, чисто

народних, українських – велика, бо й зразки вишиванок, так само як твори

народного слова, або пісні, можуть псуватися, калічитись».

Для того, щоб створювати українські вишиванки не достатньо лише гарно і

акуратно вишивати, необхідно знати зміст, який несе в собі виконана

робота. В такому випадку корисними будуть знання з історії декоративно-

ужиткового мистецтва, вишивки, етнографії тощо.

Кукла-Мотанка як засіб патриотичного виховання»

Предмет дослідження: Мотанки – це автентичний атрибут прадавнього українського мистецтва. Вони дають змогу не загубити прадавню культуру нашої землі та передати її майбутнім поколінням, не забувати про етнічний розвиток стародавніх корінь, знати і шанувати традиції рідного народу.

Кукла-мотанка – вона і символ, і оберег, і витвір народного мистецтва, що приймає участь у національному і патріотичному вихованні дитини і майбутнього покоління.

Мета дослідження: Виховання патріотичного духу з дитинства, шанобливе ставлення до звичаїв наших пращурів; розвиток різноманітних видів мотанок; поглибити і узагальнити знання про куклу-мотанку, як оберег українського народу.

Результат дослідження: Кукла-мотанка є одним із найдавніших символів української культури, що допомагає вихованню національно-патріотичних рис характеру: любов до батьківщини, повага до культурних звичаїв та традицій українського народу.

3.ВИГОТОВЛЕННЯ.

3.1 Підготовка до роботи. Правила виготовленя. Для створення ляльки-мотанки наші пращури використовували підручний матеріал. Все, що траплялося в домі з текстилю і було не потрібне йшло в діло: шматки старої сорочки, постелі, старий одяг, який залишився з діда-прадіда, стрічки, намисто, або ж сухі квіти, ягоди, тощо.

Для виготовлення ляльки бажано використовувати не нові тканини, а шматки з одягу доброзичливої і здорової людини. Для дітей мотанку потрібно робити з одягу мами.

Ляльку потрібно мотати за рухом сонця, щоб вона приносила щастя та удачу. Головою ляльки-мотанки можуть бути як намотані по спіралі шматки тканини, що є символом плинності життя і руху розвитку по спіралі, так і горішок, що є символом мудрості.

Якщо лялька символізує юну дівчину, то її волосся повинно бути заплетеним в одну косу, голова не покрита хусткою – на ній лиш зав’язана пишна стрічка з бантом на потилиці. Якщо вплести в косу стрічку — це буде означати, що дівчина на виданні. Стрічка, вплетена в півкосу свідчить, що дівчина засватана. Для дорослої жінки волосся мотанки прикрашалося хусткою. Для нареченої – вінком.

У ляльку треба вкладати позитивні наміри й думки. Тоді вона принесе добро своєму майбутньому власнику.

Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний оберіг від нещастя і хвороб.

Унікальна особливість ляльки-мотанки в тому, що до неї заборонено торкатися ножицями або голкою. Всі клапті тканини рвуться виключно вручну, дрібні деталі примотують, але ніяк не пришивають. Існує думка, що окремі частини одягу ляльки можна вишити, але робити це потрібно заздалегідь, поки не почався процес виготовлення самої ляльки.

Важливим правилом для створення мотанки є те, що не можна зав’язувати на ляльці вузли. Єдиний вузол, який дозволяється, це вузол в районі пупка, який символізує народження ляльки. До речі, саме в момент зав’язування цього вузла потрібно подумати про те, для чого призначена ця лялька і загадати бажання. Тоді Ваші думки матеріалізуються з більшою силою. Також, дозволяються вузли при зборі ручок, поки ті ще не приєднані до тіла ляльки. Цікавий факт: деякі ляльки-мотанки виготовляються зовсім без рук, але свого значення вони від цього не втрачають.

Нет комментариев. Ваш будет первым!